Author:
"Україна молода" 2001.11.28
| [ Next Thread |
Previous Thread |
Next Message |
Previous Message
]
Date Posted: 10:56:50 12/05/01 Wed
Суддя шукає залу засідань. Міліція співчуває УНА-УНСО. "Заворушники" чекатимуть на суд іще два тижні
Засідання суду у справі 9 березня відкладено знову. Вчора - також у зв'язку з інтенсивними пошуками пристойного приміщення для проведення судових слухань. Суддя Іван Волик повідомив, що, за його даними, відповідні інстанції наразі вирішують це питання, і за два тижні залу, в якій комфортно
розміститься українська Феміда, а також фігуранти справи, їхні близькі і журналісти, буде надано. До подібних обіцянок досить скептично поставилася адвокат одного з підсудних Тетяна Монтян. Вона зауважила, що якщо за останні
три місяці не було знайдено судового приміщення, навряд чи з цим упораються за два тижні. Відповідаючи на запитання, чи вірить він у те, що через два тижні резонансна справа нарешті зрушить із місця, Степан Хмара сказав, що, на його думку, це значною мірою залежить від позиції громадськості, яка ще може примусити неповоротку судову машину запрацювати.
А в виведенні громадської думки з "пасивного, дрімотного стану" має відіграти свою позитивну роль преса, що повинна стояти на перешкоді усім намаганням затягнути цей судовий
процес, приховати його перебіг від загальної уваги.
До речі, про пресу. Цього разу міліція поставилася до представників мас-медіа досить толерантно. Зокрема, кореспонденту "УМ" вдалося привітати лідера УНА-УНСО Андрія Шкіля з днем народження, передати квіти і потиснути іменинникові руку. Викликавши одного з працівників міліції на відверту розмову, кореспондент "УМ" дізналася про те, що насправді йому "шкода хлопців", які за гратами, і що по-людськи він їм співчуває. Згадуючи події 9 березня, міліціонер зауважив, що тоді він опинився з унсовцями по різні боки барикад і навіть, за його словами, отримав від них певні тілесні ушкодження, але бачити їх у цій клітці без жалю він не може.
Справді, клітка як така, що асоціюється з утриманням у ній тварин, справляє дуже гнітюче враження, коли бачиш у ній людей, до того ж людей молодих. До видовища, коли рідні й близькі ув'язнених, заходячи в судову залу, кидаються до її грат, звикнути неможливо. Стоячи по різні боки клітки, авторка цих рядків і Андрій Шкіль мали можливість поспілкуватись якусь хвилину. Андрій переказував вітання всім читачам "УМ" і сказав, що обов'язково потурбується про передплату на нашу газету. Хоч засідання суду в черговий раз і не відбулося, Андрій вважає події цього дня значною перемогою.
Тому що нарешті були почуті вимоги в'язнів про надання нормального приміщення для проведення судових засідань. Це вже є певним позитивом, бо хоч щось почало змінюватися на краще, зауважив Шкіль. Хоча його дивує пасивність і сплячка нашого суспільства, яке, здається, змирилося з існуванням у країні політв'язнів і майже не реагує на таке ганебне явище, як переслідування з політичних мотивів. Подібне переслідування може торкнутися будь-кого і будь-коли, отже, байдужість до всього, що відбувається, є просто зрадою самого себе, - так можна підсумувати сказане Андрієм Шкілем кореспондентові "УМ". Пригадується гасло, з яким виходили пікетники підтримати своїх ув'язнених друзів і яке варто було б згадувати якнайчастіше: "Ти на волі, бо
вони сидять..."
[
Next Thread |
Previous Thread |
Next Message |
Previous Message
] |
Feedback: 