| Subject: На мушці. Спецслужби проти Тетяни Чорновіл |
Author:
Україна молода
| [ Next Thread |
Previous Thread |
Next Message |
Previous Message
]
Date Posted: 16:55:19 10/01/01 Mon
16 вересня минув рік із дня зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Згадуючи Георгія, мимоволі ставиш собі запитання, чи захистила його трагічна доля інших журналістів, чи почуваються вони безпечніше після так званого
"розслідування" справи Гонгадзе? На жаль, цілком очевидною є негативна відповідь. Сплеск громадського обурення, викликаний подіями навколо редактора "Української правди", виявився малорезультативним.
Усе повернулось на круги
своя. На Донбасі вбито Ігоря Александрова, надходять сигнали про тиск на мас-медіа та їх працівників із регіонів... ЗМІ загалом продовжують працювати
майже в екстремальних умовах. Опозиційні ж журналісти ризикують повсякчас опинитися під дамокловим мечем небезпеки.
Його дотик відчула на собі і молода журналістка Тетяна Чорновіл, кореспондент відомого видання "Політика і культура". Політичні уподобання привели Тетяну до Української національної асамблеї, де вона виконує
обов'язки прес-секретаря УНА-УНСО, поєднуючи їх із журналістською діяльністю.
На початку 2000 року Тетяна була однією з тих, хто організовував у Києві Чеченський інформаційний центр, який створювався спільними зусилля УНА-УНСО та правозахисної організації "Гельсінкі-90".
Центр мав на меті зібрати дані, які всебічно та неупереджено
висвітлювали дійсний перебіг подій російсько-чеченського конфлікту, оприлюднити отримані матеріали через ЗМІ, змалювати об'єктивну картину війни і тим самим збалансувати російську версію того, що відбувалося на Північному
Кавказі. На той час подібні центри вже були відкриті в США, Голландії, Німеччині, Британії, в країнах Балтії тощо. Інформаційна діяльність у будь-якій цивілізованій державі викликає цілком адекватну реакцію. Проте факт існування Чеченського інформаційного центру в Києві спричинив роздратування Москви. А оскільки українська влада виявляє готовність виконувати забаганки Кремля і орієнтує на це підпорядковані структури, СБУ почала впритул
цікавитись діяльністю центру та його провідниками.
Тиск на Тетяну Чорновіл почався після її поїздки на Кавказ, до зони військового конфлікту, де вона як журналіст зустрічалася з цивільним населенням Грозного, спілкувалася з чеченськими командирами, мала розмови з російськими військовими. "В інформаційному відношенні подорож видалась дуже корисною, - зазначає Тетяна. - Я привезла багато цікавого матеріалу. Але на Батьківщині на мене вже чекав неприємний сюрприз". Відразу після повернення Тетяні почали телефонувати з СБУ і "запрошувати" до розмови. Тетяна тривалий час відмовлялася переступити поріг цієї установи без офіційно надісланої повістки, проте змушена була погодитись на усне "запрошення" після того, як
дзвінками стали турбувати ще й її батьків.
Як розповідає Тетяна, в СБУ її попередили, що проти неї можуть висунути звинувачення у вербуванні найманців для участі в бойових діях на території Чечні. Доказом Тетяниної провини служать свідчення тих самих найманців, яких вона нібито схиляла до служби в чеченській армії. Не варто й
казати, що подібні свідчення, якщо вони взагалі існують, є звичайною фальсифікацією. Подальше "розкручування" цієї кримінальної справи мало б для Тетяни непередбачувані наслідки.
Важко сказати, чому тоді, наприкінці 2000 року, тиск на журналістку не почав набирати нових обертів. Можливо, "касетний скандал" і зміна керівництва СБУ переключили увагу її працівників на інші проблеми? Не
виключено також, що Тетяну Чорновіл (разом з УНА-УНСО) вирішили ще потримати на мушці, а в разі необхідності скомпрометувати радикальний загін опозиції звинуваченням у кримінальному злочині.
[
Next Thread |
Previous Thread |
Next Message |
Previous Message
] |
|
Feedback: 