Author:
"Україна молода" 2002.07.02
| [ Next Thread |
Previous Thread |
Next Message |
Previous Message
]
Date Posted: 02:49:17 07/14/02 Sun
УНА-УНСО: на судовому фронті - без змін, а на з'їздівському - обрано голову
Позавчора о 9-й ранку перед будинком архітектора, де за дві години
мав розпочатися з'їзд УНА-УНСО, окрім припалих вранішньою росою котів і
голубів, вже прогулювалось приблизно з десяток міліціонерів. Були і люди в
штатському, в раціях яких тріщала знайома абревіатура: УНСО. Втім, попри все
своє агентурне начиння, першу ж (львівську) колону унсовців вони прогавили.
Львів'яни підійшли з тилу оперативників, поки ті роздивлялися протилежий бік
вулиці Грінченка. "Гості столиці" йшли пішки від самого Річкового вокзалу, бо
саме там їх чомусь примусив залишити автобус міліцейський супровід, який
нав'язався галичанам в супутники ще на під'їздах до Києва.
Взагалі кожна обласна делегація зазнала по дорозі до Києва прикрощів
в тій чи іншій мірі. Вже згадані львів'яни затрималися з від'їздом на шість
годин, бо їхній автобус перестрів працівник міліції, який... вихопив у водія
з рук подорожній лист і дременув з ним кущами. "А я думав, що ці ігри в
"Зірницю" вже закінчилися, але влада, як виявляється, й досі не виросла з
коротких штанців. І вона ще сподівається когось налякати?", - прокоментував
розказане його земляками депутат Андрій Шкіль, лідер організації.
Два автобуси з тернополянами були так само затримані в дорозі.
Одеситам же компанія з автоперевезень перед самим від'їздом до Києва
повернула без жодних пояснень гроші за вже проплачений вояж. У делегатів від
Харківської області напередодні з'їзду брали розписку про те, що вони
зобов'язуються найближчим часом не залишати рідні домівки. Ті, хто мав
сміливість і винахідливість дістатися-таки до Києва, розповідали
кореспонденту "УМ" і про випадки, коли людей знімали з потягів, затримували
працівники міліції під приводом "з'ясування особи". Особливе занепокоєння у
всіх викликає доля керівника полтавської організації УНА-УНСО Сергія Кузовка,
який таємниче зник. Та попри все, очікувані делегати (близько 300 осіб) - хто
мало не волами! - прибули в столицю, аби відкрити з'їзд УНА-УНСО.
* * *
А напередодні в агенції УНІАН свою прес-конференцію проводили
самопроголошені керівники "оновленої" УНА - Юрій Тима, Едуард Коваленко та
Микола Карпюк.
Цими особами було вкотре заявлено, що вони не "вуличні хулігани" ("як
деякі"), що їхній родовід сягає бозна яких часів ("не те що в деяких - можете
перевірити!") і що вони наразі працюють над перетворенням України в
планетарний духовний центр (можна перевірити?). А коли відволікаються думками
від планів космічного масштабу, то активно допомагають політв'язням...
пікетуваннями різного штибу. "Були неодноразово проведені пікетування
Старокиївського суду, Голосіївського, пікетували прокуратуру, Банкову, інші
структури. Якщо я обманюю, нехай журналісти кинуть в мене чимось. Правда,
каміння під рукою нема", - шкодував Юрій Тима. У кореспондентки "УМ", яка
власним досвідом перебування принаймні в згаданих судах може спростувати
подібні твердження, був під рукою диктофон, але ж не кидати його у своїх
візаві! Хороша річ, шкода її.
Постійно повторюваним рефреном з вуст Коваленка-Тими-Карпюка були
варіації на тему: "Ми декларуємо свою конструктивність і народність, а не
радикальність і вуличні події". Втім, краще за їхню "розпізнавальну" фразу
"Ми будемо боротися не з владою, а за владу" вони вже нічого не скажуть. А от
що з цього приводу думає чинний лідер УНА-УНСО Андрій Шкіль: "Як не можна
хробакові пояснити доцільність його участі в рибалці, так нам не можливо
пояснити перспективи плідної співпраці із нашими ворогами. Ми часто були
рибалками, інколи на нас дивилися як на рибу. Але хробаками на гачку нас
почали вважати зовсім недавно".
* * *
Тим, хто призвів до такого бачення, до профанації самого духу
УНА-УНСО, на з'їзді членами цієї партії було винесено майже вирок. "За
свідоме нехтування статутом партії, за порушення моральних норм члена
УНА-УНСО, за недотримання принципу солідарності, дисципліни і порядку, за
розглядання конфліктної ситуації при відсутності іншої сторони, за підрив
авторитету лідера організації" з'їзд виключив з лав УНА-УНСО Юрія Тиму і
Миколу Карпюка. Що ж стосується Едуарда Коваленка, то він ніколи і не був
членом партії. "Хіба що, - прокоментували делегати, - писав заяву про вступ
до нас десь на Володимирській" (мається на увазі місцезнаходження СБУ. -
Авт.).
Привітавши себе з очищенням, з'їздівці перейшли до розгляду інших
питань, зокрема до змін і доповнень, що торкаються статуту УНА-УНСО. Вирішено
було Українській національній асамблеї, яка, до речі, 30 червня 2002 року
відзначала своє 12-річчя, присвоїти назву "Всеукраїнська політична партія
УНА-УНСО", не відокремлючи, таким чином, надалі дві складові цієї
організації. Дискусійним на з'їзді виявилося питання щодо доцільності
існування проводу, позаяк частина делегатів висловилася за керівництво
організацією одноособово лідером УНА-УНСО. Зрештою, більшістю голосів провід
як колегіальний орган було збережено, і віднині його розширений склад
охоплюватиме як керівників усіх обласних осередків партії, так і кооптованих
лідером партії осіб (серед останніх - політв'язні Руслан Зайченко, Микола
Ляхович, Олег Бойко та інші).
На чолі УНА-УНСО стоятиме людина, регалією якої є посада "голова
партії". Голову обирає з'їзду, а не провід. Стосовно кандидатур на керівне
крісло у з'їзда двох думок не було - за кілька хвилин після постановки
питання на обговорення з переобранням на посаді голови партії делегати вже
вітали Андрія Шкіля.
* * *
Після завершення з'їзду унсовці вишукувалися в колону і рушили під
стіни Лук'янівського СІЗО, де досі перебувають 13 обвинувачених у "справі 9
березня". Останні події, що відзначають даний судовий процес, заслуговують на
особливу згадку. По-перше, у головуючого на процесі судді Волика
"закінчились" потерпілі правоохоронці, які, в залежності від ступеня
кмітливості, свідчили або на користь ув'язнених, або проти них. Ті, хто не
розумів мімічних вправ та завуальованих натяків прокурорів і головуючого,
розказував про наказ зупиняти мирну ходу демонстрантів 9 березня. Решта ж
"потерпілих" зазвичай додержувалась потрібного русла. Спостерігаючи за тим,
як їхніх колег "доїдають" своїми запитаннями в'язні та адвокати, чимало
поставлених в чергу працівників МВС почувалися на своїх лавах як на
розпечених сковорідках. І ось приблизно два десятки потерпілих поділися
невідомо де.
Замість забезпечити примусове доставлення цих надзвичайно важливих
учасників процесу (адже це на їхніх свідченнях тримається обвинувачення, що
"тягне" мало не на 15 років ув'язнення), суддя Волик без жодних пояснень
перейшов до іншої фази слухань - допиту свідків. Видаливши при цьому з
клітки, а отже і з судової зали, Зайченка і Ляховича. За дошкульні запитання,
за влучні визначення, взагалі за те, що "дуже розумні".
Одним з перших як свідок був допитаний львівський студент Юрій Казан,
який відмовився від усіх своїх попередніх показів, зазначивши, що вони були
отримані в нього під тортурами. Він розповів суду, у який спосіб писалися в
"співавторстві" з правоохоронцями його свідчення. Слідчий на прізвище
Новаченко в Радянському райвідділі міліції керував своїми колегами, які
водночас і генерували ідеї для протоколу допиту, і тут же вкладали їх у
голову студента за допомогою кулаків та взутих у черевики ніг. Один з них
блазнював перед своєю жертвою, нап'явши на себе хусточку із написом "За
правду!"
Прокурори, задіяні в процесі, були щиро втішені такою розповіддю, а
коли адвокати підсудних озвучили вимогу порушити за даними фактами
кримінальну справу, їхні посмішки змінилися вже неприхованими веселощами. До
фієсти долучився і суддя Волик, оголосивши вимоги захисників такими, що не
підлягають задоволенню. Побавивши себе святом правосуддя, головуючий
виявив-таки бажання заслухати пояснення слідчого Новаченка. Втім, щось
підказує, що цей пан до наступного судового засідання дематеріалізується в
повітрі так само, як і його "потерпілі" колеги.
Наталія ЛЕБІДЬ.
"Україна молода" 2002.07.02
[
Next Thread |
Previous Thread |
Next Message |
Previous Message
] |
Feedback: 